Публічність органів та посадових осіб місцевого самоврядування повільно зростає – результати вимірювання Індексу публічності 2016

14 грудня представники Громадянської мережі ОПОРА в Українському кризовому медіа-центрі презентували результати всеукраїнського вимірювання Індексу публічності місцевого самоврядування. Об’єктом моніторингу вже традиційно стали муніципалітети усіх обласних центрів України (окрім Донецька та Луганська).  

За результатами моніторингу можемо констатувати, що протягом останніх трьох років спостерігається позитивна динаміка зростання рівня публічності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. «Однак вона є дуже повільною. В цілому, порівнюючи з 2014 роком середній показник публічності муніципалітетів виріс майже на 10%  – з 48% до 58%», – розповідає Олександр Неберикут, координатор кампанії вимірювання. Експерт пояснює, що частково це пов’язано з тим, що прогресують та розширюються вимоги законодавства – щодо оприлюднення інформації про діяльність місцевих посадовців і депутатів та реалізацію ними поточної політику. Неберикут резюмує: «Бюрократична система повільно адаптується до нових умов. Однак, основна причина повільного прогресу – у відсутності цілеспрямованих та скоординованих зусиль з боку виконавчих органів і депутатів щодо постійного покращення якості управління шляхом ширшого інформування та активного включення громадськості».

Стабільно високі показники публічності протягом останніх років демонструють Івано-Франківська, Луцька, Київська та Вінницька міська ради. «Київ, наприклад, цьогоріч посів третю сходинку у рейтингу, поступившись Луцьку та Івано-Франківську. Рейтинг публічності столиці – 67%», – розповідає Андрій Савчук, який відстежував роботу Київської міської ради та адміністрації. Ще чотири міста – Вінниця, Кропивницький, Чернівці та Львів – також потрапили до категорії міських рад з задовільним рівнем публічності. Найнижчі показники отримали муніципалітети Черкас (47%) та Дніпра (44%).

місто індекси

Найкритичнішою залишається ситуація з публічним звітуванням депутатів і посадовців. За невеликими винятками міські голови та керівники виконавчих органів не практикують регулярних звітів на відкритих зустрічах з громадою. «Серед депутатів ситуація є ще гіршою. Виконання вимоги Закону про обов’язкове звітування, депутати, і міські голови теж, підмінюють закритими заходами чи епізодичними повідомленнями в ЗМІ», аналізує ситуацію Олександр Неберикут.

Ще однією проблемою, на яку звертають увагу експерти, є брак безпосередньої  взаємодії посадовців та депутатів з громадянами на етапі вироблення та прийняття рішень. Хоча  ЦНАПи значно спростили та покращили якість комунікації мешканців і влади в контексті отримання адміністративних послуг, вони не вирішують проблему ізольованості громадян або їх обмеженого впливу на вироблення місцевої політики.

На цьому фоні варто вітати численні експерименти та адаптацію до українських реалій інноваційних інструментів залучення громадськості до прийняття рішень бюджети участі, електронні петиції тощо. Позитивним виявом публічності, на думку Неберикута, є також публікування нормативно-правових документів проектів і вже чинних актів. Також покращується ситуація в оприлюдненні бюджетної інформації. «Система доступу до публічної інформації через запити в цілому є дієвою, однак нестабільною. Якість та повнота відповідей на запити від одного й того ж адреса часто дуже різниться», говорить експерт.