Олександр Неберикут про результати вимірювання Індексу публічності 2015

“У нас напрацьована методологія, за якою ми оцінюємо публічність органів місцевого самоврядування. Це більше 200 питань, для моніторингу яких потрібно не лише аналізувати наповненість веб-сайтів міських рад, надсилати запити, а й вдаватися до експериментів – наприклад, записатися на прийом до міського голови чи до депутатів, потрапити на засідання виконавчого комітету тощо. Такими способами збиралася інформація. Громадські активісти з інших, менших, міст також можуть використовувати цю методологію. Проте, в рамках нашої кампанії ми вимірюємо рейтинг лише обласних центрів”, – ділиться координатор вимірювання Олександр Неберикут в ефірі Громадського радіо.

image4

За словами експерта, звичайні громадяни не надто зацікавлені й не дуже активні у отриманні такої інформації. Якщо ми говоримо про категорії відкритості, прозорості й підзвітності, то вона в першу чергу цікава професійно заангажованим громадським організаціям, журналістам. І в цьому є проблема. Зараз наближаються вибори і якщо провести опитування серед мешканців і запитати їх, чи вони можуть бодай назвати прізвище депутата-мажоритарника, який їх представляє у раді – побачимо дуже плачевну картину. Це наслідок, з одного боку, того, що мешканці не цікавляться, який є зміст діяльності цих депутатів чи посадовців. А з іншого – ми намагаємося підштовхнути депутатів до того, аби вони активніше комунікували з мешканцями. Маємо критичну ситуацію з підзвітністю депутатів, оприлюдненням інформації про неї, про графік прийому тощо.

image5

В межах виконання тої самої законодавчої бази є міські ради, які демонструють високий рівень публічності, а є ті, які працюють непублічно. “Проблема не в законодавстві, а в наявності політичної волі” – резюмує Неберикут. Деякі міські голови та депутати розуміють, що публічність – це є певна репутаційна скдадова, а тому демонструють кращі практики. Стимулювати органи місцевого самоврядування до більшої відкритості мали б громадські організації, журналісти, мешканці. Останні це роблять, зокрема, й через вибори.